ПРИНЦИПИ ВІДОМЧОЇ НОРМОТВОРЧОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2021.2.4Ключові слова:
правотворчість, правоутворення, нормотворчість, відомча нормотворчість, принципи права, принципи відомчої нормотворчостіАнотація
В даній науковій статті розкрито систему принципів відомчої нормотворчості. Здійснено аналіз наукових підходів до розуміння сутності правотворчості, яка є формою владно-вольової діяльності держави. Акцентується увага на тому, що правотворчість є одним із етапів правоутворення. На підставі аналізу наукової літератури обґрунтовано висновок про те, що нормотворчість та правотворчість співвідносяться як частина та ціле. Наголошується, що нормотворчість являє собою особливу владну діяль- ність держави, яка спрямована на здійснення регулювання правових відносин, забезпечення належних умов реалізації прав і свобод громадян. Стверджується, що відомча нормотворчість є невід’ємною складовою нормотворчості. На основі ана- лізу фахових публікацій присвяченим проблемам розуміння відомчої нормотворчості, запропоновано під останньою розуміти діяльність уповноважених посадових осіб органів влади, які у межах своєї компетенції створюють, змінюють, доповнюють, скасовують правові норми відомчих підзаконних актів, спрямованих на регулювання тих суспільних відносин, які входять до сфери їх управління. Акцентовано увагу на необхідності дотримання принципів права в процесі відомчої нормотворчості. На підставі аналізу нормативних та наукових джерел виділено загальні принципи відомчої нормотворчос- ті – законності, демократизму, гласності, професіоналізму, науковості, відповідальності. Їх аналіз дозволив зробити висновок про те, що застосування загальних принципів у процесі відомчої нормотворчості дозволяє уповноваженим суб’єктам створювати необхідні, ефективно діючі нормативні акти. Аргументовано необхідність виділення спеціальних принципів відомчої нормотворчості. Поряд із запро- понованими науковцями спеціальними принципами відомчої нормотворчості, до останніх пропонується віднести також плановість, прогнозування, практичну спрямованість. При цьому акцентується увага на тому, що з метою створення належного правового регулювання державної політики необхідне комплексне дотримання як загальних так і спеціальних принципів в процесі здійснення відомчої нормотворчості.
Посилання
Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. Київ : Юрисконсульт, 2006.
Чаплюк О.І. Теоретичні та практичні аспекти співвідношення національної та міжнародної правотворчості : дис. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2013. C. 23.
Загальна теорія держави та права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. Львів : Новий Світ 2000, 2003. 584 с.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підруч. Х.: Консум, 2001. С. 293.
Сайфуліна Ю.В. Правоутворення як форма виникнення і буття права. Митна справа. 2011. № 2(74) ч. 2. С. 14–18.
Новий тлумачний словник української мови: у 4 т. / укл. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. Київ : Аконіт, 1998. Т. 2. 910 с.
Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. Москва : Рус. яз., 1991. Т. 4.
Шпак Ю.А. Методологічні підходи до визначення поняття нормотворчості органів місцевого самоврядування. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія право. 2013. № 1. С. 145–152.
Лепех Ю. Питання про співвідношення понять «правотворчість» та «нормотворчість». Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. 2016. № 855. С. 225-231. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2016_855_37.
Гетьман Є. Нормотворча діяльність органів виконавчої влади в Україні: правовий зміст і проблемні питання. URL: http://www.kdpu-nt.gov.ua/work/monografiyanormotvorcha-diyalnist-organiv-vikonavchoyivladi-v-ukrayini-pravoviy-zmist-i.
Плавич С.В. Теоретико-методологічні засади правотворчості: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. Київ, 2009. 215 с. 2009.
Апаров А.М. Адміністративно-нормотворчий процес як вид адміністративного процесу. Держава та регіони. Серія право. 2012. № 4(38). С. 32–35.
Кондратьєв Р.І. Філософські категорії загального і особливого та їх використання у правотворчості. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: наук. часопис. Хмельницький, 2003. № 3–4. С. 7–13.
Дзюбенко О.Л. Юридична техніка відомчої нормотворчості в Україні: автореф. дис. … канд.. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». Київ, 2010. 16 с.
Черданцев А. Ф. Логико-языковые феномены в праве, юридической науке и практике. Екатеринбург : УИФ Наука, 1993. 431 с
Сюкіяйнен Л. Р. Традиции и обновление в праве: проблемы ценностного подхода. Государство и право. 1996. № 3. С. 106–110.
Рабинович С. П. Естественно-правовые начала юридического регулирования общественных отношений в Украине: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук.: спец. 12.00.12 «Философия права». Львов, 2011. 23 с.
Мішина І.Д. Аксіологічні засади правових систем. Порівняльне правознавство. Київ, 2012. № 3–4. С. 84–90.
Малахов В.П. Философия права. Идеи и предположения. Москва : ЮНИТИ, 2008. 405 с.
Бандурка О.М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України. Харків, 2004. 780 с.
Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. Київ : Юрінком Інтер, 1998. 461 с.
Рабінович П.М. Загальнотеоретичне праводержавознавство в Україні: здобутки, проблеми, перспективи. Вісник Академії правових наук України. 2011. №4. С. 3–16.
Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): учеб. Харків, 2005. 576 с.
Шемшученко Ю.С. Актуальні проблеми філософії права. Проблеми філософії права. Чернівці : Рута, 2003. Т. 1. С. 7–9.
Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 р. № 3166-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 38. Ст. 385.
Дашковська О.Р. Принципи нормотворчої діяльності: загальна характеристика. Науковий Вісник Ужгородського національного університету. 2015. № 35. С. 29–32.
Ващук, Ю.О. Особливість принципів правотворчості органів МВС України. Науковий вісник Ужгородського національного університету : Серія: Право. Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2014. Вип. 24. Т. 1. С. 22–26.
Плавич В.П. Засадничі принципи правотворчої діяльності як основа її ефективності. Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 83–85.
Салманова О.Ю. Правові акти в управлінській діяльності Національної поліції України: монографія. Харків : Панов, 2016. 460 с.
Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/493/92#Text.
Общая теория права и государства / Под ред. В.В.Лазарева. Москва, 1994.
Вороніна І. Аксіологічна модель нормотворчої діяльності Національної поліції України як система принципів і норм регулювання нормотворчої діяльності. European political and law discourse. 2017. Volume 4 issue 5. P. 36-42.
