ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ ЯК СКЛАДНИКА ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

Автор(и)

  • О. Я. Лапка
  • Т. О. Пікуля

DOI:

https://doi.org/10.32782/klj/2021.1.2

Ключові слова:

верховенство права, правова визначеність, правова визначеність як принцип верховен- ства права

Анотація

У статті проаналізовані історичні передумови становлення «верховенство права» як самостій- ної правової категорії та правової доктрини сучасності. Здійснене доктринальне тлумачення принципу верховенства права, по-перше, як єдиного феномену євро- пейської культури, що охоплює досвід як англомовних, так і континентально-європейських країн; по-друге, в умовах глобалізації, як універсального принципу співіснування й співробітництва між різними народами та культурами. Наведені результати дослідження незалежної міжнародної неурядової організації, зокрема World Justice Project (WJP) щодо рейтингу досягнень країн світу з позиції забезпечення ними правового середовища, яке базується на універсальних принципах верховенства права, і місце держави Україна у відповідному рейтингу. Наголошено, що ефективна реалізація принципу верховенства права пов’язана передусім з правотвор- чою та правозастосовною діяльністю. Зокрема, однією із вимог забезпечення верховенства права в державі є послідовне і неухильне дотримання принципу правової визначеності. На основі аналізу фахових публікацій присвячених проблемам розуміння та практики реалізації прин- ципу правової визначеності, запропоновано під останнім розуміти, передусім, зрозумілість нормативно- правових приписів. У свою чергу, аналіз рішень Конституційного Суду України дозволяє розкрити правову визначеність через такі категорії: чіткість, ясність, недвозначність положень законодавства; передбачуваність і повага до легі- тимних очікувань громадян; вимога остаточності судових рішень і їх неухильної виконуваності – res judicata; протидія свавіллю органів державної влади, обмеження дискреційних повноважень суб’єктів державної влади. На основі вивчених нами рішень ЄСПЛ щодо дотримання принципу правової визначеності в законот- ворчому та правозастосовному процесах, зроблений висновок про те, що правова визначеність, як елемент принципу верховенства права, вимагає зрозумілості та чіткості (точності) національних законів, порушення яких у підсумку призводить до порушення прав людини. Ці вимоги є запорукою її належного тлумачення і, відповідно, реалізації. Невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного її застосування. Така неврегульованість чи відсутність визна- ченості в діяльності органів державної влади щодо особи, зокрема забезпечення, додержання чи реалізації прав і свобод людини і громадянина, може мати негативні наслідки і призвести до сваволі.

Посилання

Оніщук М. Верховенство Конституції України як засадничий принцип правової держави. Журнал Верховної Ради України «Віче». № 18. 2010. http://www.viche.info/journal/2190/.

Лукис Г. Лукаидес, судья Европейского Суда по правам человека. Принцип верховенства права и права человека. URL: http://www.zonazakona.ru/ showthread.php?t=3932.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Київ : Юрінком, 1996. 80 с.

Максимов С.І. Конституційний принцип верховенства права: загальне та особливе. Філософія права: сучасні інтерпретації. Вибрані праці: статті, аналітичні огляди, переклади (2003–2010). Харків : Право, 2010. С. 126–133.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України від 02.11.2004. No 15-рп/2004. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04/conv#Text.

Индекс верховенства закона в странах мира / Rule of Law Index. URL: https://gtmarket.ru/ratings/rule-of-law-index.

The Rule of Law Index 2020: погляд зсередини. URL: https://uba.ua/ukr/news/7292/.

Національна стратегія у сфері прав людини: Указ Президента України від 25 серпня 2015 року № 501. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/501/2015#Text.

План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1393-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1393-2015-%D1%80#Text.

Оцінка імплементації Національної стратегії у сфері прав людини (2016–2019). / Наукове видання. За заг. ред. Світлана Колишко, Олена Кривко, Ксенія Семьоркіна, Олександр Павліченко. Київ, 2020. 307 с.

Національна стратегія у сфері прав людини: Указ Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1192021-37537.

Human Rights Indicators-A Guide to Measurement and Implementation’, UN Office of the High Commission for Human Rights (UN OHCHR) [«Показники дотримання прав людини: посібник із вимірювання та реалізації», Управління Верховного комісара ООН із прав людини (УВКПЛ ООН)], Geneva, Nov. 2012, 175 p. URL: https://www.ohchr.org/Documents/Publications/Human_rights_indicators_en.pdf.

Благута Р.І. Конституціоналізм як багатоаспектне явище державно-правового та суспільно-політичного розвитку. / Сучасний конституціоналізм: проблеми теорії та практики: матеріали наукового семінару (21 червня 2019 р.) / упор. Н. Я. Лепіш. Львів : ЛьвДУВС, 2019. 396 с.

Сущенко В. Некоторые проблемы верховенства права в современной Украине. URL: https://www.pravda.com.ua/rus/columns/2011/02/1/5864410/

Гуйван П.Д. Правова визначеність та її темпоральні прояви в приватному європейському праві. Вісник Запорізького національного університету. № 3. 2017. С. 41–51.

Гультай М. Правова визначеність у рішеннях Конституційного Суду України. Вісник Коснтитуційного Суду України, 2012. № 5. С. 83–93.

Козюбра М.І. Верховенство права i Україна. Право України. 2012. № 1–2. С. 30–63

Право Європейського Союзу: [підручник] / за ред. В.І. Муравйова. Київ : Юрінком Інтер. 2011. 704 с.

Огнев’юк Г.З. Принцип правової визначеності у рішеннях Конституційних судів України та деяких сусідніх держав. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2020/feb/20811/6.pdf.

Панкратова В.О. Роль принципу правової визначеності в процесі правотворчості. Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 2. С. 43–46.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 22.09.2005 №5-рп/2005. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05/conv#Text.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v017p710-10/conv#Text.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v023p710-10/conv#Text.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» (справа про строки адміністративного затримання) від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-11/conv#Text.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Вісник Конституційного Суду України. 2005. № 5.

Рішення у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» (Справа N 1-5/2017) від 20.12.2017 №2-р/2017: Конституційний Суд України. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KS17025.html.

Верховенство права: Доповідь № 512/2009, схвалена Венеційською комісією 25–26 березня 2011 року, Венеція. Право України. 2011. № 10. С. 168–184.

Рішення ЄСПЛ від 24 березня 1988 року у справі «Ольссон проти Швеції» (“OLSSON v. SWEDEN”, заява № 10465/83. URL: www.univie.ac.at/bimtor/ …/ecthr_1988_olsson_vs_sweden/

Рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2005 р. у справі «Салов проти України», заява № 65518/01. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_428#Text.

Case of Oleksandr Volkov v. Ukraine, Applicationno. 21722/11, Judgement Eur. Ct. H.R., 9 January 2013.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури: Закон України від 19.09.2019р. № 113-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/113-20#Text

Керимов Д.А. Законодательная техника : научно-методическое и учебное пособие. Москва : Норма : Инфра-М, 1998. 122 с.

Панкратова В.О. Точність як вимога до змісту нормативно-правового акта. Прикарпатський юридичний вісник. Випуск 4(29) Том 1, 2019. С. 43–47.

Романюк Є.О. Формальна визначеність права як підстава визначення меж людської свободи. Молодий вчений. 2014. № 5. С. 95–98.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-04

Як цитувати

Лапка, О. Я., & Пікуля, Т. О. (2021). ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ ЯК СКЛАДНИКА ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА. Київський часопис права, (1), 11-18. https://doi.org/10.32782/klj/2021.1.2

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають