ТРАНСФОРМАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Анотація

Анотація. Суверенітет тривалий час вважали вищою ланкою розвитку державності й установлених міждержавних відносин. Разом з тим, державний суверенітет не відноситься до «статичних» (незмінних) ознак держави, якими є територія та народ, адже через певні внутрішні або зовнішні чинники та обставини державний суверенітет може бути послабленим, підірваним та навіть втраченим. Сьогодні суверенітет формально продовжує залишатись важливою основою для міжнародних відносин, але вже не відображає реального контролю над територією. Державний суверенітет поступово заміщує суверенізм, прикладом якого є частково визнані квазідержави. Переважно квазідержавні утворення (на пострадянському просторі всі) утворилися внаслідок сепаратизму та участі в цьому процесі сусідніх держав, зацікавлених в етнополітичній дезінтеграції та підтриманні етнополітичної нестабільності. Головну роль у дезінтеграційних процесах на пострадянському просторі відіграє Російська Федерація, яка визнає та підтримує невизнані республіки, надаючи їм інформаційну, політичну, фінансову, військову допомогу. Система злочинів, які посягають на державний суверенітет і територіальну цілісність України, об’єднується навколо єдиного видового об’єкту злочину, а саме суспільних відносин, які регулюють та забезпечують охорону державного суверенітету і територіальної цілісності України. Характерними ознаками цих злочинів є: 1) об’єктом суспільно небезпечного діяння виступає державний суверенітет і територіальна цілісність України; 2) діяння суб’єкта злочина, спрямоване на досягнення спеціальної мети – посягання на державний суверенітет України та руйнування її територіальної цілісності; 5) суб’єктивно сторона характеризується умислом. Світовий досвід протидії злочинам проти державного суверенітету і територіальної цілісності свідчить, що в таких сферах, як політика, міжнаціональні відносини та сфера державної безпеки, вплив лише силовими методами, не підкріпленими відповідною правовою базою і не поєднаними із соціально- економічними, соціально-психологічними, ідеологічними та іншими заходами, здатен викликати лише короткочасний, а часом і зворотний ефект.