ЛЕГІТИМНІСТЬ ТА ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА: АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2022.1.4Ключові слова:
легітимність права, тлумачення, нормативно-правовий акт, норма права, правова держава, справедливість, доцільність, суспільна свідомістьАнотація
Анотація. У статті здійснено теоретико-правове дослідження аспектів співвідношення легітимності та тлумачення норм права в сучасній державі. Визначено, що мета тлумачення – правильне, точне і однакове розуміння і застосування закону, виявлення його суті, яку законодавець вклав у словесне формулювання, воно покликане протидіяти будь-яким спробам відійти від сенсу правових норм, протиставити букву і дух закону, з’ясовувати сенс того, що законодавець сформулював. Доведено, що необхідність тлумачення норм права обумовлена різними факторами, в тому числі динамікою суспільних відносин і, відповідно, динамікою законодавства, тлумачення покликане протидіяти будь-яким спробам відійти від сенсу правових норм, протиставити букву і дух закону, воно не вносить і не повинно вносити змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів. Аргументовано, що право стає легітимним тільки в тому випадку, коли встановлені законом правила отримали відповідне обґрунтування в суспільній свідомості. Зазначено, що дотримання легітимності в процесі тлумачення і застосування норм права сприяє забезпеченню рівності всіх перед законом, однаковому розумінню сенсу і змісту норм права, а також виявленню недосконалості законодавства і його розвитку, крім того, легітимність вимагає розкривати сенс і зміст норм, виходячи в першу чергу з самого закону і законодавства в цілому. Обґрунтовано, що пріоритетним у діяльності правозастосовувача має бути результат – легітимність, тобто сприйняття суспільством, в рамках якого реалізуються засади справедливості і доцільності. Визначено, що орієнтація в першу чергу на засади справедливості і доцільності в процесі тлумачення і застосування норм права може перешкоджати розвитку і вдосконаленню законодавства, адже відхилення від існуючих правил змушує забувати про їх недоліки. Наголошено, що якщо закон не дозволяє в достатній мірі виявити сенс і зміст норми права, слід звернутися до норм, пов’язаних з тлумаченням, викладеним в інших нормативно-правових актах, принципів права, що становлять основу чинного законодавства. Аргументовано, що в разі, якщо використання вищевикладених правил не дозволило встановити зміст і сенс норми права, слід звернутися до зовнішніх джерел тлумачення – роз’яснень офіційного характеру, які надаються уповноваженими на те органами, але з позицій легітимності пріоритет необхідно віддавати внутрішнім джерелам тлумачення: нормативно-правовому акту, що містить норму, яка тлумачиться і законодавству в цілому, включаючи цілі і принципи правового регулювання. Визначено, що отримання вимог легітимності в процесі тлумачення норм права вимагає від правозастосовувача серйозної теоретичної підготовки, розвиненого логічного мислення. Зроблено висновок, що засади легітимності вимагають моральної і психологічної стійкості правозастосовувача, що не дозволяє йому відхилятися в залежності від конкретних політичних, соціальних та інших умов, в тому числі особистого характеру, від істинного сенсу і змісту норми права.
Посилання
Власов Ю. Л., Нагребельний В. П. Тлумачення норм права // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К. : «Укр. енцикл.», 1998. Т. 6 : Т-Я. 2004. 768 с.
Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права : монографія. Київ : Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2009. 180 с.
Євграфова Є. Доктринальне тлумачення норм права (законів): природа і здійснення. Вісник Академії правових наук України. 2010. № 2. С. 40–51.
Калюжна Ю.І. Пошук нових теоретико-методологічних ключів до концепту «легітимність влади». Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки. 2012. № 7. С. 33–38.
Козлов С.В. О концептуальном анализе понятия «Легитимность». Вестник ТвГУ. Серия «Философия». 2014. № 1. С. 26–34.
Котенко М.В. Спосіб тлумачення правових норм як юридична категорія. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія ПРАВО. Випуск 21. Частина ІІ. Том 1. С. 62 – 64.
Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права : навчальний посібник. 3-тє вид., змін, й доп. Тернопіль: Карт-бланш, 2002. 247 с.
Новаченко Т.В. Авторитет керівника як тип легітимності влади. Вісник НАДУ при Президентові України. Серія «Політичні науки». 2016. № 2. С. 62–67.
Примова Э.Н. К вопросу о легитимности власти. Власть. Москва, 2013. №8. С. 112–116.
Саміло Г. О. Проблеми тлумачення правових норм : навч.-метод. посібник. Запоріжжя: ЗНТУ, 2017. 218 c.
Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О.Ф. Скакун ; пер. з рос. Харків : Консум, 2008. 656 с.
Тодика Ю.М. Тлумачення законів і Конституції України: теорія і практика: монографія. Xарків: Факт, 2011. 328 с.
Чулінда Л.Г. Застосування юридико-лінгвістичного та логічного способів тлумачення нормативно-правових актів. Законодавство України. 2005. № 2. С. 3–8.