МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2024.3.15Ключові слова:
правовий механізм, соціальний захист, соціальні права, державні службовці, соціальне законодавство.Анотація
Анотація. Стаття присвячена комплексному аналізу правових механізмів, що забезпечують соціальні права державних службовців в Україні. В умовах сучасних трансформацій державного управління та зростання суспільних очікувань щодо якості державних послуг, гарантування соціальних прав державних службовців є ключовим аспектом забезпечення стабільності і ефективності державної служби. У статті розглядаються особливості правового регулювання соціального захисту, включаючи право на працю, оплату праці, соціальне забезпечення, а також інші соціальні гарантії, передбачені національним і міжнародним соціальним законодавством. Особлива увага приділяється ролі законодавчих та підзаконних актів у забезпеченні ефективного механізму їх реалізації та захисту. У дослідженні висвітлюється, як сучасне трудове законодавство та акти, що регулюють державну службу, впливають на забезпечення стабільності соціальних прав державних службовців. Автор здійснює порівняльний аналіз українського законодавства з відповідними правовими нормами Європейського Союзу, що дозволяє виявити наявні недоліки у вітчизняній правовій системі і запропонувати шляхи їхнього усунення для наближення до міжнародних стандартів. Автор також звертає увагу на проблеми, пов’язані з неузгодженістю різних норм права, що регулюють соціальні права державних службовців, зокрема, між законами про державну службу та іншими галузевими актами. Окремо розглядаються питання судового та адміністративного захисту соціальних прав, включаючи аналіз судової практики, яка відображає реальний стан захисту цих прав. Розкрито значення ефективного механізму захисту соціальних прав для мотивації та збереження високопрофесійних кадрів на державній службі.
Посилання
Данильян О. Г. Механізм захисту прав людини в сучасному суспільстві: теоретико-правовий дискурс. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія, 2013. № 4. С. 48-55.
Муза О. В. Адміністративно-правовий механізм захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб в Україні. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, 2014.№ 6. С. 32-36.
Пайда Ю. Ю. Визначення юридичних гарантій як елемент захисту прав людини. Науковий вісник публічного та приватного права, 2018. Вип. 2. С. 50-54.
Стахура Б. І. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право, 2015. Вип. 30(1). С. 48-59.
Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996 р. № 30. Ст. 141.
Параниця С. П. Самозахист прав в адміністративному праві. Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції пам’яті доктора юридичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України Леоніда Васильовича Коваля. Запоріжжя: ЗНУ, 2014. С. 35-38.
Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2016. №. 4. С. 43.
Скоріков В. В. Види відповідальності державних службовців. Державне управління та місцеве самоврядування, 2017. Вип. 1. С. 145-151.
Горзов А. П., Долгий О. А. Дисциплінарна відповідальність державних службовців. Науковий часопис Національної академії прокуратури України, 2017. № 1. С. 48-54.
Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. № 40. С. 356.