ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА: АНАЛІЗ СТАНУ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

Анотація

У статті розглянуто підходи до вибору показників військової небезпеки з метою здійснення оцінки загроз національним інтересам держави. Акцентується увага на гострій необхідності уважного ставлення до аналізу динаміки змін військово-політичної ситуації та оцінки рівня військової небезпеки для України. Сформульовано необхідність використання наукового підходу до прогнозу рівня військової небезпеки для України як геополітичного гравця. Своєрідність сучасних підходів до захисту України від зовнішньої агресії, визначається характером змін глобальної та регіональної систем безпеки, перехідним станом пострадянських країн, до складу яких входить і Україна. На теперішній час на балансі Збройних Силах України перебуває значна кількість військових об’єктів, які викликають у собі визначену загрозу виникнення на них надзвичайних ситуацій або аварій техногенного характеру. До ключових об’єктів можна прирахувати склади, бази, арсенали (боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів та інших небезпечних або отруйних речовин), а також виробничо-ремонтні підприємства, підпорядковані Міністерству оборони України, що мають на своїй території небезпечні технологічні об’єкти або на яких виконуються роботи по ремонту, обслуговуванню та утилізації боєприпасів та інших небезпечних речовин. Безпекове середовище довкола України складне та динамічне. Через збройний конфлікт на сході України, боротьбу за вплив на світові фінансові та енергетичні потоки посилюється глобальна воєнно-політична нестабільність. Провідні держави підвищують розміри воєнних витрат, активізують розробку нових зразків озброєння, підвищують інтенсивність військових навчань. Серед основних завдань, що вимагають пріоритету першочергового вирішення у процесі формування умов безпеки, особливу увагу заслуговують наступні: оптимальне співвідношення між різними факторами робочого середовища, що забезпечує мінімально несприятливі умови для співробітників; встановлення, легалізація певних правил виключення; розробка конкретних заходів щодо покращення умов праці та забезпечення їх безпеки на основі використання у виробництві новітніх досягнення науки та техніки.