СВОБОДА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЇЇ МЕЖІ У СВІТЛІ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Автор(и)

  • Ю. М. Моісеєнко

DOI:

https://doi.org/10.32782/klj/2022.4.6

Ключові слова:

підприємництво, свобода підприємницької діяльності, організаційно-правова форма, межі, обмеження

Анотація

Стаття присвячена визначенню сутності організаційно-правових форм господарювання, а також їх впливу на обсяг і порядок реалізації свободи підприємницької діяльності. Автором аналізується підхід до визначення сутності організаційно-правової форми господарювання, що отримав закріплення на рівні положень чинних нормативно-правових актів, а також наукові підходи до відповідної проблеми. Формується висновок, що обрання організаційно-правової форми господарювання юридичної особи має визначальне значення для того чи буде особа наділена свободою підприємницької діяльності у цілому і якщо так, то яким буде обсяг такої свободи і у яких формах він буде реалізовуватись у конкретних господарських правовідносинах. При цьому організаційно-правова форма господарювання визначає межі свободи підприємницької діяльності принаймні двома шляхами. Зокрема, з одного боку вибрана засновником юридичної особи організаційно-правова форма її господарювання може створювати умови для здійснення підприємницької діяльності (якщо її природа пов’язана з такою діяльністю) або ж навпаки значно обмежувати або повністю виключати правову можливість здійснення такої діяльності (якщо її природа пов’язана не передбачає здійснення підприємницької діяльності як основний вид діяльності або повністю виключає її). Водночас з іншого боку обрана засновником організаційно правова форма, навіть якщо вона у цілому передбачає здійснення підприємницької діяльності, може виключати можливість здійснення конкретного виду такої діяльності, а тому фактично унеможливлювати реалізацію свободи здійснення підприємницької діяльності у певній сфері, якщо господарське законодавство висуває до учасників відносин, які складаються у відповідній сфері, вимоги в частині організаційно-правової форми, яка є відмінною від обраної засновником юридичної особи.

Посилання

Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ : Видавничий дім «АртЕк», 2020. 128 с.

Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Відом. Верхов. Ради України. 2003. № 18. Ст. 144 (із змінами).

Снісаренко Л. Ю. Організаційно-правова форма юридичної особи: теоретичне поняття та проблеми практичного застосування. Будуємо нову Україну: матер. наук. конф. (Київ, 26–27 лист. 2014 р.). Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2015. С. 371–379.

Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Відом. Верхов. Ради України. 2003. №№ 40–44. Ст. 356 (із змінами).

Коваль І. Ф., Щербакова Н. В. Щодо застосування поняття «організаційно-правова форма» в Господарському кодексі України. Форум права : електрон. наук. фахове вид. 2015. №. 3. С. 107–112. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2015_3_21 (дата звернення: 12.12.2022).

Зеліско А. В. Підприємницькі юридичні особи приватного права як суб’єкти цивільних правовідносин : дис. … д-ра юрид. наук. Івано-Франківськ, Київ, 2017. 571 с.

Державний класифікатор України: Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 : прийнято та надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. № 97 (із змінами внесеними наказами Держспоживстандарту від 30.05.2005 р. № 133, від 05.11.2007 р. № 297, від 27.04.2009 р. № 167, наказом Мінекономрозвитку України від 19.06.2015 № 615 та від 23.02.2017 № 260) URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0097609-04#Text (дата звернення: 12.12.2022).

Цюцик О. В. Організаційно-правові форми сільськогосподарських товаровиробників. Форум права. 2010. №. 2. С. 564–572. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2010_2_92 (дата звернення: 12.12.2022).

Гейнц Р. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб – суб’єктів підприємництва. Наук. вісті Галицьк. акад. Львів, 2008. № 2 (14). С. 171–175.

Кочергіна К. О. Організаційно-правові форми господарських товариств у контексті розвитку економічних відносин. Вісн. Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. Серія: Економічна теорія та право. 2010. № 2. С. 105–116.

Велика О. Ю. Основні види та організаційні форми підприємств в Україні. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2018. Вип. 3 (14). С. 146–149. URL: http://easterneurope-ebm.in.ua./journal/14_2018/26.pdf (дата звернення: 12.12.2022).

Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права : монографія. Київ : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. 328 с.

Конституція України: станом на 01.12.2022 р. Відом. Верхов. Ради України. 1996. № 30. ст. 141 (зі змінами).

Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ. Відом. Верхов. Ради України. 2001. № 5. Ст. 3 (зі змінами).

Борисов І. В. Організаційно-правова форма фінансових установ як правовий механізм узгодження економіко-правових інтересів основних учасників ринку фінансових послуг. Право та інновації. 2016. № 4 (16). С. 61–67.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-07

Як цитувати

Моісеєнко, Ю. М. (2023). СВОБОДА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЇЇ МЕЖІ У СВІТЛІ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ. Київський часопис права, (4), 44-49. https://doi.org/10.32782/klj/2022.4.6

Номер

Розділ

ЦИВІЛЬНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО І ПРОЦЕС