УРЯДИ В ЕКЗИЛІ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ: КРИТЕРІЇ ЛЕГІТИМНОСТІ, МІЖНАРОДНЕ ВИЗНАННЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА СПРОМОЖНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2026.3.54Ключові слова:
уряд в екзилі; визнання урядів; міжнародна правосуб’єктність; легітимність; ефективний контроль; окупація; міжнародне представництво; Державний центр УНР в екзиліАнотація
У статті досліджено міжнародно-правову природу урядів в екзилі, умови їх виникнення та критерії, за яких орган, що перебуває поза межами національної території, може зберігати або набувати здатність представляти державу у міжнародних відносинах. Метою дослідження є визначення місця урядів в екзилі у системі міжнародно-правових відносин, з’ясування співвідношення легітимності та ефективності у практиці визнання урядів, а також систематизація основних напрямів їх діяльності. Методологічну основу становлять формально-юридичний, історико-правовий, порівняльно-правовий і системний методи, застосовані до аналізу міжнародно-правової доктрини, практики держав та окремих історичних моделей екзильного врядування. Обґрунтовано, що уряд в екзилі не є самостійним суб’єктом міжнародного права, відокремленим від держави, а виступає її представницьким органом або претендентом на такий статус. Його міжнародні повноваження мають похідний характер і залежать від збереження міжнародної правосуб’єктності держави, правомірності походження відповідного органу, ставлення до нього інших держав та здатності реально виконувати представницькі функції. Втрата ефективного контролю над територією не обов’язково припиняє міжнародно-правовий статус законного уряду, особливо коли така втрата є наслідком іноземної агресії, окупації, анексії, державного перевороту чи іншого грубого порушення міжнародного права. Систематизовано основні напрями діяльності урядів в екзилі: дипломатичне та міжнародне представництво, договірна діяльність, управління державним майном за кордоном, захист громадян, нормотворча, військово-організаційна, інформаційна, гуманітарна та правонаступницька діяльність. На матеріалах європейських урядів у Лондоні в період Другої світової війни, уряду Кувейту в 1990–1991 роках, конституційної влади Гаїті в 1991–1994 роках і Державного центру УНР в екзилі показано різні моделі збереження державного представництва за відсутності ефективного контролю над національною територією. Сформульовано авторське визначення уряду в екзилі та запропоновано функціонально-легітимаційну модель встановлення його міжнародно-правового статусу, що поєднує юридичні, політичні та фактичні елементи оцінювання.
Посилання
Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі: статті і матеріали / ред. Л. Р. Винар, Н. Пазуняк. Філадельфія; Київ; Вашингтон: Фундація ім. С. Петлюри; Веселка, 1993. 493 с.
Дзейко Ж. О. Правовий статус та діяльність органів влади Української Народної Республіки в екзилі (кінець 1920 р. – 22 серпня 1992 р.): історико-правові аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2024. Вип. 84, ч. 1. С. 59–64. DOI: 10.24144/2307-3322.2024.84.1.7. URL: https://visnyk-juris-uzhnu.com/wp-content/uploads/2024/09/9.pdf
Музика І. В. Документальна спадщина ДЦ УНР в екзилі як пам’ятка правової думки. Правова держава. 2018. Вип. 29. С. 505–514. URL: https://pravova-derzhava.org/pravova-derjava-issue-29-2018-505
Яблонський В. М. Державний центр УНР в екзилі у 1920–1992 рр.: історіографія проблеми. Український історичний журнал. 2020. № 4. С. 155–165. URL: https://resource.history.org.ua/publ/UIJ_2020_4_14.
Яблонський В. М. Діяльність Державного центру УНР в екзилі (1921–1992 рр.): дис. … д-ра іст. наук: 07.00.01. Київ, 2021. URL: https://history.org.ua/uploads/editor-files/2021_03/6061a40ad08de.pdf.
Яблонський В. М. «Конституція» Державного Центру УНР в екзилі у 1948–1992 рр. Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 рр. : зб. наук. пр. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України НАН України. 2014. Вип. 10. С. 330–349.
Cole J., Hachem A., Hathaway O. A. Recognition Rules: The Case for a New International Law of Government Recognition. New York University Law Review. 2025. Vol. 100. P. 785–866. URL: https://nyulawreview.org/wp-content/uploads/2025/06/100-NYU-L-Rev-785.pdf.
Fernández-Molina I. The International Recognition of Governments in Practice(s): Creatures, Mirages, and Dilemmas in Post-2011 Libya. International Studies Review. 2023. Vol. 25, Issue 4. Article viad050. DOI: 10.1093/isr/viad050. URL: https://academic.oup.com/isr/article/25/4/viad050/7339816
Oppenheimer F. E. Governments and Authorities in Exile. American Journal of International Law. 1942. Vol. 36, No. 4. P. 568–595. DOI: 10.2307/2192751. URL: https://www.cambridge.org/core/journals/american-journal-of-international-law/article/abs/governments-and-authorities-in-exile/4A367A33657401E14EA65BF62F537A98
Talmon S. Recognition of Governments in International Law: With Particular Reference to Governments in Exile. Oxford: Clarendon Press, 1998. 393 p. DOI: 10.1093/acprof:oso/9780199248391.001.0001. URL: https://www.academia.edu/49951847/Recognition_of_Governments_in_International_Law_With_Particular_Reference_to_Governments_in_Exile
Talmon S. Who Is a Legitimate Government in Exile? Towards Normative Criteria for Governmental Legitimacy in International Law. The Reality of International Law: Essays in Honour of Ian Brownlie / ed. by G. S. Goodwin-Gill, S. Talmon. Oxford: Clarendon Press, 1999. P. 499–538. DOI: 10.1093/acprof:oso/9780198268376.003.0023. URL: https://academic.oup.com/book/2383/chapter/142590790
United Nations Security Council Resolution 660 (1990), 2 August 1990, S/RES/660 (1990). URL: https://digitallibrary.un.org/record/94220.
United Nations Security Council Resolution 662 (1990), 9 August 1990, S/RES/662 (1990). URL: https://digitallibrary.un.org/record/94573.
United Nations Security Council Resolution 940 (1994), 31 July 1994, S/RES/940 (1994). URL: https://digitallibrary.un.org/record/191651.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




