ПОТЕРПІЛИЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Анотація

У статті досліджено актуальні питання співвідношення потерпілого в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві. Встановлено, що сучасна дефініція потерпілого, що міститься у ст. 55 КПК України, не в повній мірі задовольняє потреби кримінально-правового регулювання суспільних відносин, а тому не може бути застосована у кримінальному законодавстві. Критерії/ознаки, на підставі яких можна провести розмежування потерпілого в кримінальному та кримінальному процесуальному праві, запропоновано поділити на спільні – ті, які мають бути характерні для кримінального і кримінального процесуального визначення потерпілого (належність до нього певних категорій суб’єктів, а також шкода від кримінального правопорушення або реальна загроза її заподіяння), а також відмінні – обумовлено різним предметом правового регулювання відповідних галузей законодавства (йдеться щонайменше про їх статус та момент його набуття). Аргументовано, що правовий статус потерпілих у КК України повністю відмінний від його статусу у КПК України. Однак у питаннях категорії осіб, які визнаються потерпілими, а також заподіяння їм шкоди чи загрози її заподіяння положення КК і КПК України слід уніфікувати. Як в КК, так і КПК України потерпілими слід визнавати лише фізичних та юридичних осіб. Положення про адміністратора за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, слід виокремити в самостійну частину ст. 55 КПК України. Підсумовано, що в основі кримінального процесуального поняття потерпілого має бути кримінально-правове визначення. Найбільш оптимальною для цього з тих, що є на сьогодні в теорії кримінального права, видається дефініція, визначена в ст. 2.2.2. проєкту КК.