OBJECT OF OBLIGATION AS A THEORETICAL AND LEGAL CATEGORY

Authors

  • A. V. Bohdanets

DOI:

https://doi.org/10.32782/klj/2021.2.12

Keywords:

obligations, obligatory legal relations, subject of obligation, object of obligation, property goods, intangible goods

Abstract

This scientific article reveals the essence of the theoretical and legal category of the object of obligation. It is noted that one of the key categories of civil law, which has long attracted the attention of legislators and scholars, is commitment. Today there is no unambiguous position to define this concept. In this regard, the study of scientific doctrinal views and provisions of current regulations is relevant. There are various approaches to the definition of the main categories in the field of binding legal relations in the legislation and legal doctrine. Obligations are legal relations in which an authorized person, in order to exercise his civil rights, needs the assistance of another party - the obligated person. In practice, this is manifested as follows. For example, the buyer can actually get the thing he bought only with the help of the seller. It is concluded that the binding legal relationship is of a property nature; are relative legal relations; are diverse market relations; in the vast majority of debtors are obliged to take active (positive) actions within the obligation; not the possibility of allowing a unilateral waiver of the obligation or unilateral change of its terms; the essence of the subjective right to the obligation is the ability to demand certain behavior from the obligated person; based on the principles of good faith, reasonableness and justice, and others. The classification of obligatory legal relations is carried out. It is argued that the problematic issues concerning the object on the content of the obligatory relations, their subject composition, remain unresolved, which, in turn, leads to ambiguous case law in this area. It has been proven that the object of a binding relationship can be positive or negative. Most liabilities are characterized by an object that is active. However, there are cases in which the actions that are considered the object of the obligation are negative and usually coexist with the active actions, ie act as an additional object of the obligation. However, in some situations, these negative actions may be an independent obligation. An example of such an obligation is to keep the debtor from acting in the event of a threat of harm.

References

Цивільний кодекс України: закон України від 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

Блащук А.М. Поняття та правова природа припинення цивільно-правового зобов’язання. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2004. № 4. С. 93‒98.

Вільнянський С.Й. Загальне вчення про зобов’язання. Антологія української юридичної думки: у 12 т. / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. Київ : Юридична книга, 2008. Т. 9. С. 462–486.

Голубєва Н.Ю. До питання про складне за змістом зобов’язання. Часопис цивілістики. 2014. Випуск 16. С. 19‒25.

Голубєва Н.Ю. Зобов’язання у цивільному праві: методологічні засади правового регулювання: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. док-ра. юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2013. 42 с.

Голубєва Н.Ю. Характеристика елементів зобов’язання. URL: http://www.apdp.in.ua/v59/65.pdf.

Єршова С. До питання про визначення поняття «майново-господарські зобов’язання». Публічне право. 2015. № 2 (18). С. 310‒317.

Завальна Ж.В. Щодо питання про юридичну природу зобов’язання. Часопис Київського університету права. 2012. № 2. С. 147–150.

Заіка Ю.О. Зобов’язання, які виникають при створенні загрози життю, здоров’ю або майну, в системі не договірних зобов’язань. Юридична наука. 2014. № 7. С. 20‒28.

Карнаух В.С. Значення категорії «правовідношення» та «зобов’язання» для пізнання сутності цивільно-правового договору. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2015. № 14. Том 2. С. 29‒32.

Ківалова Т.С. Поняття та система зобов’язань у цивільному праві України. Актуальні проблеми держави і права. 2008. № 38. С. 22‒27.

Мазур О.С. Цивільне право України: навч. посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 384 с.

Майданик Р.А. Місце зобов’язань в праві України. Підприємництво, господарство і право. 2006. № 4. C. 3–7.

Сінявський К.П. Зобов’язання як теоретико-правова категорія. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Випуск 39. Том 2. С. 25‒31.

Словник української мови: в 11 т. / [А.А. Бурячок, В.М. Білоноженко, А. П. Білоштан та ін.]. Т. 3. Київ : Наукова думка, 1972. 744 с.

Слома В.М. Елементи цивільного зобов’язання. Актуальні проблеми правознавства. 2017. Випуск 2 (10). С. 79‒82.

Слома В.М. Поняття зобов’язання у цивільному праві. Юридичний вісник. 2016. № 1 (38). С. 123‒128.

Трут Д.В. Неподільність предмету зобов’язання як підстава виникнення солідарної множинності осіб. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2012. № 25. С. 532‒541.

Цивільне право України: підручник у 2 томах / за заг. ред. Б.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. Київ : Юрінком Інтер, 2004. Том 2. 552 с.

Шимон С. І. Об’єкт і предмет договору і цивільного правовідношення: нотатки до наукової дискусії. Юридична Україна. 2011. № 4. С. 58‒64.

Published

2021-08-04

How to Cite

Богданець, А. В. (2021). OBJECT OF OBLIGATION AS A THEORETICAL AND LEGAL CATEGORY. Kyiv Law Journal, (2), 72-77. https://doi.org/10.32782/klj/2021.2.12

Issue

Section

CIVIL AND ECONOMIC LAW AND PROCESS