ЮРИДИЧНИЙ СУПРОВІД ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

Анотація. У цій статті досліджено проблеми правової кваліфікації та статусу штучного інтелекту,проаналізовано судову практику і наукові підходи до тлумачення правового статусу штучного інтелекту задлявизначення моделі правового регулювання права інтелектуальної власності на об’єкти, створені штучнимінтелектом. Розкрито основні напрямки запровадження процесу діджиталізації у сфері обігу штучногоінтелекту в Україні, акцентовано увагу на основних особливостях введення в обіг штучного інтелектув Україні і світі. Визначено можливі напрямки вдосконалення правового регулювання статусу штучногоінтелекту в Україні, а також спрогнозовано основні перспективні напрямки розвитку законодавства у сферіштучного інтелекту.Визначено штучний інтелект як об’єкт дослідження низки наукових дисциплін, який є досить складнимтехнічним і філософським явищем, а тому пропоновані в науці дефініції щодо визначення поняття «штучнийінтелект» є дуже неоднорідними. Крім того, акцентовано увагу на таких основних характерних ознакахштучного інтелекту: технічний (програмний) характер; здатність до самонавчання під час оброблення даних;автоматизований характер такого навчання; автономність у прийнятті рішень; орієнтованість на досягненнярезультатів, які людина досягає під час своєї інтелектуальної діяльності.З огляду на виокремлені ознаки, які дозволяють установити близькість природи штучного інтелектудо природи комп’ютерної програми, з огляду на динамічний і безперервний розвиток явища штучногоінтелекту і неприпустимість через це визначення такого поняття через вичерпний перелік технологійроботи, що може призвести до надмірного звуження терміну та необхідності його постійного перегляду, а також з огляду на вимогу до технологічної нейтральності нормативних дефініцій, ми пропонуємов цілях правового регулювання визначити поняття «штучний інтелект» як комп’ютерну програму, в основіякої знаходяться алгоритми аналізу даних та алгоритми формування на основі такого аналізу алгоритмівавтономного прийняття рішень задля досягнення визначеної мети. З метою правового регулювання мивважаємо недоцільною класифікацію штучного інтелекту на слабкий і сильний, адже єдине, що відрізняєці науково визначені види штучного інтелекту, – це функціональна наповненість, яка не є у цьому випадкуважливою для визначення правового статусу штучного інтелекту.