ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ США: ВІД КОМПЕНСАТОРНОЇ МОДЕЛІ ДО КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ ВІДНОВЛЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена аналізу трансформації законодавчих пріоритетів у сфері медичної та психологічної реабілітації військовослужбовців і ветеранів у Сполучених Штатах Америки протягом періоду від середини ХХ століття до сучасності. На відміну від традиційних хронологічних оглядів нормативних актів, дослідження застосовує проблемно-аналітичний підхід, спрямований на виявлення причинно-наслідкових зв’язків між змінами характеру збройних конфліктів, суспільними викликами та законодавчими відповідями. Основна увага приділяється трьом ключовим векторам трансформації американського законодавства. По-перше, аналізується еволюція пріоритетів від виключно соматичних ушкоджень до визнання психічного здоров’я як рівноцінної, а часом і домінуючої проблеми реабілітації. Показано, як зміна характеру воєнних конфліктів від масштабних міждержавних воєн до затяжних антитерористичних операцій детермінувала законодавчі інновації у сфері психологічної підтримки ветеранів. По-друге, досліджується перехід від уніфікованих стандартизованих підходів до персоналізованих стратегій реабілітації, що відображає ширші тенденції розвитку пацієнтоцентричної медицини. По-третє, аналізується процес подолання фрагментарності правового регулювання через кодифікацію норм, створення міжвідомчих координаційних механізмів та розробку спільних клінічних стандартів.Дослідження демонструє, що американське законодавство розвивалося переважно реактивно, як серія відповідей на гострі соціальні кризи, що має як позитивні наслідки (чутливість до суспільних настроїв), так і негативні (запізнілість втручань). Критичний аналіз виявляє значні обмеження законодавчих інтервенцій: попри масштабні фінансові вливання та численні програми, проблеми психічного здоров’я ветеранів залишаються далекими від повного вирішення. Стаття спростовує поширене уявлення про американську модель як зразок для механічного копіювання, натомість пропонуючи розглядати її як приклад еволюції через постійне зіткнення із викликами. Для інших держав важливим є не пряме запозичення законодавчих рішень, а засвоєння загальних принципів: комплексності підходу, визнання психічного здоров’я пріоритетом, персоналізації втручань та міжвідомчої координації.