ОБ’ЄКТ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЯК ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ

Анотація

В даній науковій статті розкрито сутності теоретико-правової категорії об’єкта зобов’язання. Відзначено, що однією із ключових цивільно-правових категорій, яка з давніх часів привертає до себе увагу законодавців та науковців є зобов’язання. На сьогодні відсутня однозначна позиція до визначення вказаного поняття. У зв’язку із чим дослідження наукових доктринальних поглядів та положень чинних нормативно-правових актів є актуальним. В законодавстві та юридичній доктрині наявні різноманітні підходи до визначення основних катего- рій у сфері зобов’язальних правовідносин. Зобов’язання – це правовідносини, в яких управомочена особа з метою реалізації своїх цивільних прав має потребу у сприянні іншої сторони ‒ зобов’язаної особи. На практиці це проявляється наступним чином. Так, наприклад, покупець може фактично отримати придбану ним річ лише за сприяння продавця. Зроблено висновок про те, що зобов’язальні правовідносини мають майновий характер; є відносни- ми правовідносинами; є багатоманітними ринковими відносинами; в переважній більшості на боржників покладається обов’язок вчинення активних (позитивних) дій в межах зобов’язання; не можливість допущен- ня односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов; сутністю суб’єктивного права за зобов’язанням є можливість вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи; ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та інші. Здійснено класифікацію зобов’язальних правовідносин. Аргументовано, що залишаються досі не вирі- шеними проблемні питання щодо об’єкту на змісту зобов’язальних відносин, їх суб’єктного складу, що при- зводить, в свою чергу, до неоднозначної судової практики у зазначеній сфері. Доведено, що об’єкт зобов’язальних відносин можуть бути позитивними та негативними. Більшість зобов’язань характеризуються об’єктом, який виступає активними діями. Проте, існують випадки, в яких дії, які вважаються об’єктом зобов’язання є негативними та зазвичай існують паралельно з активними дія- ми, тобто виконують роль додаткового об’єкта зобов’язальних відносин. Але, в окремих ситуаціях зазначені негативні дії можуть виступати самостійним об’єктом зобов’язання. Прикладом таких зобов’язань є утри- мання боржником від дії за умов створення загрози завдання шкоди.