ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ ПРАВА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.6Ключові слова:
право інформаційних технологій, ІТ-право, інформаційне права, цифрове право, Інтернет-право, правова природа, галузь права, галузь законодавстваАнотація
Стаття присвячена дослідженню юридичної природи права інформаційних технологій, яке перебуває на етапі становлення та розвитку. Аналізується сучасний стан науки права інформаційних технологій. Досліджуються різні позиції науковців щодо визначення статусу права інформаційних технологій. Особлива увага звертається на те, що право інформаційних технологій набуває дедалі більшої значущості в юридичній науці. Зазначено, що на даному етапі його розвитку необхідно здійснити глибокий аналіз та переосмислення концептуальних підходів до його статусу. В статті акцентується увага на трансформації поглядів відносно юридичної природи права інформаційних технологій. Розглядається обґрунтування введення в науковий обіг нової комплексної галузі права – права інформаційних технологій. Наголошується, що право інформаційних технологій – не штучний феномен, а закономірний результат розвитку економічних відносин, котрі виникають, змінюються та припиняються в сфері інформаційних технологій. Тому слід говорити про початок його формування і потрібно докласти чимало зусиль для розробки і становлення права інформаційних технологій як одного з найбільш перспективних напрямів розвитку сучасної юриспруденції. Здійснено аналіз різних підходів щодо визначення юридичної природи права інформаційних технологій, а саме: як комплексної галузі права, що знаходиться лише на стадії становлення, як нормативно-правового масиву, як спеціальної частини інформаційного права, як концепту. Акцентовано увагу на тому, що категорія права інформаційних технологій виступає в якості складного явища, що містить в собі норми з різних галузей права, але при цьому регулює власний блок суспільних відносин. В результаті проведеного дослідження доведено, що право інформаційних технологій є галуззю нового покоління, структура котрої представляє собою широку систему усталених інститутів, призначених для реалізації певної, чітко визначеної функції держави – побудова цифрової держави.
Посилання
Сімсон О. ІТ-право V. Інформаційного права: на зламі епох. ІТ-право: проблеми і перспективи розвитку в Україні: ІІ Науково-практична конференція (НУ “Львівська політехніка” 2017), 2017. С. 180–187.
Бачинський Т. Основи ІТ-права: посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2020. 244 с.
Марценюк О. Г. Теоретико-методологічні засади інформаційного права України: реалізація права на інформацію : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2009. 266 с.
Калюжний Р., Марценюк А. Предмет та методи інформаційного права. Правова інформатика. 2008. № 3. С. 5–9.
Виноградова Г.В. Інформаційне право України: Навч. посібник. Київ: МАУП, 2006. 144 с.
Коваленко Л. П. Інформаційне право в Україні. Проблеми законності. 2012. № 119. С. 148–156.
Скакун О.Ф. Теорія права і держави (Енциклопедичний курс). Харків : Еспада, 2006. 776 с.
Хряпченко В.П. Розуміння комплексних галузей українського права. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2016. Випуск 36. Том 1. С. 27–32.
Мураховська Т.Є. Проблема існування комплексних галузей у системі права України. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2005. Вип. 30. С. 155–160.
Кормич Б. А. Інформаційне право : Підручник. Харків: БУРУН і К, 2011. 334 с.
Гетманцев Д. До питання про інформаційне право як самостійну галузь права України. Підприємство, господарство і право. 2007. № 3. С. 88–91.
Дуднік Р.М. Співвідношення галузі права та галузі законодавства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2015. Вип. 22. Т. 1. С. 11–16.
Багай Н.О. Теоретичні аспекти формування комплексних галузей права [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.rusnauka.com/17_PNR_2008/Pravo/34332.doc.htm
Харитонов Є., Харитонова О. ІТ-право у системі права України. Право України. 2018. № 1. С. 18–29.
