ПРИНЦИПИ, СТАДІЇ ТА СПЕЦИФІКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

Анотація

У статті виділено принципи, стадії та визначено специфіку адміністративної процедури державної реєстрації в Україні. Аналіз чинного законодавства та практики роботи реєстраційних органів дозволив виділити дві групи принципів реалізації процедури державної реєстрації: основоположні (загальні), що є властивими будь-якому виду процесуальної діяльності; спеціальні, що є властивими лише конкретному виду процесуальних процедур. Наголошено, що у числі основоположних (загальних) принципів в першу чергу необхідно назвати принцип законності та принцип захисту прав і законних інтересів громадян при здійсненні процедурної діяльності, що реалізується з урахуванням кореляції публічних і приватних інтересів. Серед спеціальних принципів характеризовано такі принципи, як: необхідність досягнення оптимального обсягу (з позицій кількості та якості) нормативної регламентації реєстраційних процедур; заборона зловживання правом з боку органів реєстрації (державних реєстраторів); неупередженість, обґрунтованість і справедливість розгляду реєстраційної справи; оперативність і економічність реєстраційної процедури. У процедурі державної реєстрації можна виділено дві стадії: порушення реєстраційної справи; розгляд справи і прийняття рішення з його юридичним оформленням. Визначено специфіку державної реєстрації як адміністративної процедури, яка проявляється в наступному: поведінці учасників адміністративно-реєстраційних відносин правова оцінка, як правило, не дається; заходи державного примусу за результатами вирішення реєстраційної справи не застосовуються; метою розгляду справи є задоволення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, які звернулися за вирішенням конкретної реєстраційної справи (наприклад, реєстрації та за місцем проживання, реєстрації прав на нерухомість тощо); індивідуальні справи, що вирішуються у формі реєстраційної процедури, виникають тільки з ініціативи фізичних та юридичних осіб, що звернулися із відповідною метою; владною стороною у вирішенні реєстраційної справи є орган виконавчої влади (або його посадова особа), який виступає не в ролі арбітра, а в ролі організатора адміністративної діяльності.. Акцентовано увагу, що специфіка різних видів державної реєстрації з більшою користю для практики повинна знаходити своє відображення в окремих законах, присвячених конкретному виду реєстрації. Проте наявні загальні принципи, властиві всім видам державної реєстрації, також повинні знайти своє законодавче закріплення. Наголошено, що встановлення загальних правил реалізації реєстраційних повноважень органів виконавчої влади могли б посилити існуючі гарантії від адміністративних зловживань у різних сферах суспільного життя. На основі цієї правової аксіоми повинна бути продовжена робота по більш активному впровадженню у дію Закону України «Про адміністративну процедуру».