ПРОЦЕНТИ ПРИ ПОРУШЕННІ ДОГОВОРУ ГРОШОВОЇ ПОЗИКИ (КРЕДИТУ) В СВІТЛІ ВИСНОВКІВ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2022.2.3Ключові слова:
позика, кредит, договір, проценти, грошові кошти, плата, користування, прострочення, відповідальність, грошове зобов’язання, судова практикаАнотація
В статті наводиться загальна характеристика позики. Звертається увага на таку ознаку договору позики, як його відплатність у формі сплати процентів за користування грошовими коштами. Дається науково-практичний аналіз Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України. Досліджується правове регулювання процентів за користування чужими коштами (проценти як плата за користування позикою на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України) та процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання (проценти річних як міра відповідальності позичальника на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України). Наводяться наукові публікації різних періодів з питань одночасного застосування зазначених видів процентів після настання терміну повернення позики. Обґрунтовується, що предметом перевірки на конституційність мало б бути положення саме ч. 1 ст. 1048 ЦК України, адже саме ця норма була неправильно застосована в остаточному судовому рішенні за участю суб’єкта конституційної скарги (банку). Аргументується, що у Конституційного Суду України були наявні підстави для визнання неконституційним положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України в аспекті неможливості одержання позикодавцем від позичальника процентів за користування позикою після настання терміну повернення позики й до моменту фактичного повернення боргу. Наголошується, що ухвалене Конституційним Судом України Рішення не є за законодавством обов’язковим для судів при застосуванні відповідного положення закону як наказ давати закону відповідне тлумачення та не є підставою для приведення судової практики у відповідність до сформульованого висновку. Робиться висновок, що змінити негативну судову практику неправильного застосування положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка ґрунтується на такому тлумаченні вказаної норми, що суперечить Конституції України, можна лише шляхом визнання вказаного положення неконституційним.
Посилання
Лепех С. Концепція відплатності позики грошей за Цивільним кодексом України 2003 року. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2011. Вип. 53. С. 204–210.
Янишен В. П. Процентна позика в системі фінансових послуг. Проблеми законності. 2010. Вип. 108. С. 53–63.
Плавич І. В. Проблеми правового регулювання форми договору позики в цивільному законодавстві України. Альманах права. Тлумачення права: від теорії до практики. Вип. 12. Київ: Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2021. С. 306–311.
Кривенда О. В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. К.: Київ. нац. ун-т, 2003. 22 с.
Бабаскін А. Співвідношення кредитного договору та договору позики у цивільному законодавстві України. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 12. С. 5–10.
Рішення Конституційного суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-22#Text.
Лепех С. М. Кредитний договір: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Львів, 2004. 17 с.
Луспеник Д. Д. Договір позики: деякі питання теорії та судової практики. Вісник Верховного Суду України. 2011. № 4 (128). С. 16–24.
Бабаскін А. Ю. Кредитні відносини у цивільному праві України: дис. … докт. юрид. наук. Київ, 2019. 429 с.