КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПРАВА НА ЗМІНУ СТАТІ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОМАТИЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

У статті розглядається проблема конституційно-правової регламентації права на зміну статів контексті реалізації соматичних прав людини. На основі аналізу рішень ЄСПЛ і позитивної практики зару-біжних держав зазначено, що заперечення статі (невідповідність між анатомічною статтю індивіда та йогогендерною ідентичністю (психічною статтю)), тобто транссексуалізм, є одним із видів психічних і поведін-кових розладів особистості. На думку більшості західних фахівців, єдиним дієвим сьогодні методом лікуван-ня транссексуальності, що дає більш-менш задовільні результати, є хірургічна й гормональна корекція статівідповідно до гендерної самоідентифікації, ураховуючи зміну документів і соціалізацію в новій гендернійролі. Наголошено, що найбільш дискусійним досі є питання про правонаступництво в разі зміни статі, тобтопов’язані з переходом прав та обов’язків від особи до зміни статі до особи після такої зміни. Акцентованона потребі закріплення універсального правонаступництва в разі зміни особою статі, що передбачає пере-хід усього майна, сукупності прав та обов’язків, що належать особі, до правонаступника, причому йдетьсяне тільки про наявні права й обов’язки, а й про майбутні, не виявлені ще на момент правонаступництва.При цьому зазначено, що правонаступництво має відбуватися з урахуванням можливості прийняти такі пра-ва й обов’язки, спроможності особи (яка змінила стать) нести їх (наприклад, військовий обов’язок, правона соціальну пенсію за віком тощо), оскільки ці положення утворюють у законодавстві правовий вакуум.Новий правовий статус особи, яка змінила стать, установлюється в повному обсязі в момент остаточноїзміни документів, що засвідчують особу, це й має бути підставою для правонаступництва в разі зміни статі.Співвідношення наявних визначень дало підстави стверджувати, що право на зміну (корекцію) статевоїналежності є соматичним правом, оскільки дає можливість здійснювати фундаментальну реконструкціюлюдини шляхом зміни статі. Зроблено висновок, що, оскільки ст. 51 Конституції України чітко визначено,що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, зарано говорити про механізм реалізації в Укра-їні одностатевих шлюбів, оскільки цей інститут не закріплено на законодавчому рівні. Також національнезаконодавство містить заборону щодо усиновлювачів, які є особами однієї статі або якщо це іноземці, які неперебувають у шлюбі.