СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 245 КК УКРАЇНИ «ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ РОСЛИННОГО СВІТУ»

Анотація

Стаття присвячена аналізу суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 245 Кримінального кодексу України, яка встановлює відповідальність за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом. Визначено, що відсутність у диспозиції статті чіткого нормативного закріплення форми вини створює істотні труднощі для правозастосування, зокрема під час кваліфікації діянь, їх розмежування з адміністративними проступками та індивідуалізації покарання. Розкрито інтелектуальні та вольові ознаки умислу прямого та непрямого, а також кримінальної протиправної самовпевненості й недбалості. Показано, що поєднання умисних і необережних діянь у межах однієї кримінально-правової норми призводить до нівелювання відмінностей між різними формами вини та знижує ефективність кримінально-правового регулювання.У статті наведено аргументи щодо необхідності врахування різного ступеня суспільної небезпеки умисного і необережного знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу. Звернено увагу на зарубіжний досвід, зокрема законодавство Іспанії, Польщі, Естонії та Латвії, де умисні й необережні форми знищення рослинного світу розмежовано на окремі склади кримінальних правопорушень. Обґрунтовано доцільність передбачення у Кримінальному кодексі України два види кримінального правопорушення з різними санкціями: 1) умисне знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, вчинене способом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом; 2) необережне знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом. Доведено, що такий підхід сприятиме підвищенню правової визначеності, точнішому відображенню ступеня суспільної небезпечності діяння, дотриманню принципу справедливості та зміцненню ефективності кримінально-правової охорони довкілля.