ПРИЗНАЧЕННЯ СУДДІВ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ: ОСНОВНІ АСПЕКТИ ВІТЧИЗНЯНОЇ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

Дана наукова стаття присвячена актуальним проблемам реалізації процедури призначення суддів Президентом України після конституційної реформи 2016 р., зокрема основним аспектам судової практики по позовах щодо визнання протиправною бездіяльності Президента України, яка полягала у невидачі указу про призначення на посаду судді у встановлені законом строки.Конституція України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюють виключне повноваження Президента України призначати суддів за поданням ВРП у тридцятиденний строк шляхом видання указу. Порушення Президентом України передбаченого законом тридцятиденного строку видання указу про призначення на посаду судді стало причиною подання позовів про оскарження такої бездіяльності та сприяло формуванню відповідної судової практики, ключові момент якої відобразились у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду.Аналіз судової практики та правових позицій Великої Палати Верховного Суду після судової реформи 2016 р. показує різні підходи до оцінки несвоєчасного видання указів. Спочатку несвоєчасне видання указу Президентом України про призначення особи на посаду судді не завжди визнавалось протиправною бездіяльністю та бралась до уваги завантаженість глави держави. Згодом зроблено акцент на посиленні захисту прав позивачів, визнавши бездіяльність Президента як триваюче порушення, що може бути оскаржене незалежно від строків. Водночас незмінною лишилась позиція про те, що належним способом захисту порушеного права є вимога визнання протиправною бездіяльність Президента України щодо невидання указу про призначення на посаду судді та зобов’язання Президента України розглянути подання Вищої ради правосуддя. Зазначена динаміка судової практики свідчить про посилення ролі судової влади у забезпеченні верховенства права та балансу між гілками влади.