СПЕЦИФІКА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМАГАЛЬНИХ ПРАВ У СПРАВАХ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню специфіки реалізації змагальних прав учасниками цивільних справ, що розглядаються в порядку окремого провадження. Висловлено сумнів щодо доцільності закріплення у частині 3 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) положення, згідно із яким справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності. Відмічається, що відсутність спору між учасниками справи у справах окремого провадження породжує виникнення міркувань щодо обгрунтованості судового порядку їх вирішення. Проте, звертається увага на ту обставину, що суспільство визнає правильним та доцільним судовий порядок захисту окремих безспірних прав, свобод чи інтересів, а рішення суду є тим актом, який найбільш якісно виконує функцію в певній сфері правовідносин, з огляду, принаймні, на більшість категорій цивільних справ окремого провадження, які розглядаються в такому порядку. Стверджується, що в контексті юридичної природи справ окремого провадження не слід плутати спір про право, та спір про факти і докази. Якщо виникають спірні правовідносини предметного характеру, то згідно із частиною 6 статті 294 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Щодо оспорювання фактів та доказів, то це – змагальні права, які належать усім учасникам справ окремого провадження, відповідно до статті 43 ЦПК України. Здійснено порівняльний аналіз положень статті 12 ЦПК України “Змагальність сторін” з положеннями Розділу ІV ЦПК України “Окреме провадження” та змістовними елементами юридичної природи окремих категорій цивільних справ, які розглядаються судами в порядку окремого провадження, внаслідок чого зроблено обгрунтований висновок про те, що положення частини 3 статті 294 ЦПК України, згідно із яким справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності, не відповідає дійсному стану справ, оскільки на учасників справ окремого провадження розповсюджується дія більшості положень статті 12: рівність учасників справ окремого провадження щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом (частина 2 статті 12), обов’язок довести обставини, які мають значення для справи і на які заявник, інші учасники справи окремого провадження посилаються як на підставу звернення до суду із заявою, надання суду висновку тощо, заперечень проти задоволення заяви тощо (частина 3 статті 12), потенційна наявність у заявників у справах окремого провадження ризиків настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій (частина 4 статті 12). Доводиться також, що при розгляді справ окремого провадження судом реалізуються права та обов’язки, передбачені частиною 5 статті 12 ЦПК України: керівництво ходом цивільного процесу; роз’яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов’язків, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов’язків.