КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню можливостей класифікації суб’єктів забезпечення національної безпеки. Критичний аналіз наявних наукових підходів до класифікації суб’єктів національної безпеки виявив як їхні переваги, так і недоліки. Зокрема, систематизація суб’єктів за формою діяльності чи специфікою компетенції, за розподілом компетенції та функціональним призначенням, а також за функціональними ролями дозволяє повною мірою осмислити окремі аспекти адміністративно-правової характеристики цих суб’єктів. Водночас такі підходи обмежують широту охоплення відповідних суб’єктів у межах системи суб’єктів забезпечення національної безпеки. На цій підставі сформульовано висновок про те, що з-поміж різних підходів до класифікації суб’єктів забезпечення національної безпеки найбільш теоретично та практично оптимальною є класифікація таких суб’єктів за ознакою юридичної (адміністративно-правової) природи та рівнем повноважень. У межах цієї класифікації виокремлено три групи суб’єктів: державні органи; органи місцевого самоврядування; суб’єкти громадянського суспільства. Окрему увагу приділено оцінці впливу суб’єктів міжнародного права (передусім міжнародних організацій) на забезпечення національної безпеки. Встановлено, що міжнародні організації є лише умовними суб’єктами забезпечення національної безпеки, адже вплив таких суб’єктів слід розглядати в контексті міжнародного співробітництва та зобов’язань України на міжнародній арені, яка є повноцінним суб’єктом міжнародного співтовариства, що в цій площині забезпечує національну безпеку в результаті взаємодії посадових осіб національних органів публічної служби з представниками міжнародних організацій.