ПОПЕРЕДНЄ ЗАСІДАННЯ СУДУ В ПРОЦЕДУРІ НЕСПРОМОЖНОСТІ (БАНКРУТСТВА) ЗА ПРАВОМ АНГЛІЇ, НІМЕЧЧИНИ ТА ФРАНЦІЇ

Анотація

Анотація. Ця наукова стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу правового регулювання попереднього засідання за правом Англії, Франції та Німеччини. Актуальність теми обумовлена тим, що попереднє засідання в процедурі банкрутства є одним із необхідних етапів на шляху розв’язання проблеми неплатоспроможності у боржника. На цьому етапі в основному формується пасив боржника. Однак сама процедура проведення попереднього засідання виписана законодавцем не зовсім повно, тож запозичення досвіду правового регулювання попереднього засідання за правом Англії, Франції та Німеччини дасть змогу виокремити найбільш вдалі механізми його проведення з метою подальшої імплементації в національне законодавство. Автором обґрунтовано, що поясненням відсутності поняття попереднього засідання в Англії у класичному розумінні буде той факт, що в цій державі конкурсний процес відбувається за іншою моделлю, аніж в Україні. В Англії немає потреби двічі формувати пасив боржника, як це робиться в Україні, у цій країні судом із самого початку відкривається або ліквідаційна процедура (winding-up), або банкрутство у випадку фізичних осіб, що здійснюється без можливості існування класичної процедури санації, а отже, завдяки такій моделі конкурсного процесу затвердження кредиторських вимог має значно меншу необхідність, ніж аналогічний процес в Україні. Виявлено, що процес формування пасиву боржника в Англії є настільки спрощеним та простим в очах законодавця, що, на його думку, необхідності в окремому судовому засіданні із цього приводу може навіть і не бути. Річ у тім, що англійський законодавець передає левову частку роботи конкурсному керуючому, залишаючи за судом скасування чи зменшення боргу саме за зверненням конкурсного керуючого або ж, у випадку відсутності такого звернення, за зверненням кредиторів чи боржника. Таким чином, у цьому випадку, за задумом англійського законодавця, суд потрібно наділити апеляційно- факультативною, а не повноцінно-основною функцією розгляду кредиторських вимог. Виявлено відсутність у французькому праві неспроможності поняття попереднього засідання та аргументовано унікальність такого стану речей, оскільки загалом процедура неспроможності за правом Франції передбачає і санаційні процедури (на відміну від Англії та Німеччини), однак через особливість здійснення зазначених процедур, а саме через їхню «лінійність», необхідність у попередньому засіданні, тобто засіданні, що передує, як в українській процедурі банкрутства, визнанню боржника банкрутом, звичайно, відпадає. Встановлено, що французький законодавець покладає на суд у попередньому засіданні вирішення лише нескладних спорів, що допустимо в умовах обмеженого інструментарію та часового проміжку. При виникненні серйозних питань необхідне більш детальне дослідження, яке буде здійснене у відокремленому провадженні, що є елементом класичного регулювання конкурсного процесу з усталеним історичним розвитком. Виявлено подібну до французької моделі процедури неспроможності ситуацію в Німеччині стосовно відокремленого провадження щодо спорів, які виникають із приводу кредиторських вимог. Обґрунтовано, що суд у попередньому засіданні навіть при відсутності оскарження вимоги іншими учасниками, тобто при мовчазній згоді, все одно має перевірити первинні документи, на яких ґрунтується кредиторська вимога, саме з метою унеможливлення виникнення зловживань. Доведено дотримання німецьким законодавцем принципу всеспільності, або універсальності конкурсного процесу, оскільки наявна його складова, виведена ще Сальгадо де Самоза, – спільне судове провадження (Judicium universale), адже, якщо справа у відокремленому провадженні підпадає під регулювання цивільного судочинства, то розглядатиметься вона в суді, де наявне провадження у справі про банкрутство, і той факт, що існує можливість розгляду такої справи стосовно грошової вимоги в інших судах, які не розглядають справи про банкрутство, у цьому випадку є лише об’єктивною необхідністю з огляду на те, що такі справи підпадатимуть під інші правила судочинства (до прикладу, адміністративного). Запропоновано українському законодавцю запозичити модель регулювання попереднього засідання в Німеччині, оскільки вона включає як безпосередню участь суду при затвердженні вимог, так і можливість повноцінного розгляду справи щодо вирішення спору стосовно грошової вимоги, а також дотримується принципу всеспільності, або універсальності конкурсного процесу, визначаючи виключну юрисдикцію для здійснення відокремленого провадження.