РОЗМЕЖУВАННЯ НЕПОКОРИ (СТ. 402 КК УКРАЇНИ) ВІД НЕВИКОНАННЯ НАКАЗУ (СТ. 403 КК УКРАЇНИ)
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.40Ключові слова:
кримінальна відповідальність, кримінально-правова кваліфікація непокора, невиконання наказу, розпорядженняАнотація
У розділі у розділі ХІХ Особливої частини чинного Кримінального Кодексу України міститься ст. 402, що передбачає кримінальну відповідальність за «Непокору та ст. 403, яка передбачає відповідальність за «Невиконання наказу» [1, 235]. Потреба в розмежуванні зазначених складів кримінальних правопорушень виникає через наявність в них спільних ознак. Досліджується питання, в якому співвідношенні перебувають між собою зазначені склади кримінальних правопорушень, які у них спільні ознаки. Розглядається основні істотні ознаки складів кримінальних правопорушень, за якими можна розмежовувати «Непокору» передбаченого ст. 402 КК України від «Невиконання наказу» передбаченого ст. 403 КК. Констатовано, що критерієм розмежування суміжних кримінальних правопорушень виступає не склад кримінального правопорушення, а ознаки складу кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що однією з умов правильної кримінально-правової кваліфікації є одночасне здійснення процесів розмежування складів кримінальних правопорушень зі спільними ознаками. В статті досліджено наукові підходи щодо розуміння суміжності складів кримінальних правопорушень через «непокори» та «невиконання наказу», а також розглянуто ознаки за якими непокору відмежовують від невиконання наказу. Вказано, що потреба у здійсненні такого розмежування зумовлена тим, що досить часто аналізоване кримінальне прпавопорушення може бути вчинене в одних і тих самих умовах, одними і тими самими суб’єктами. Обґрунтовується, що основними критеріями розмежування непокори від невиконання наказу є об’єктивна та суб’єктивна сторона досліджуваних складів кримінальних правопорушень. Розмежування проведено на підставі порівняння ознак досліджуваних складів кримінальних правопорушень, які відрізняються одна від одної, і які вказані в диспозиціях порівнюваних норм. Обґрунтовується, що основними критеріями розмежування непокори від невиконання наказу є об’єктивна та суб’єктивна сторона складів досліджуваних кримінальних правопорушень.
Посилання
Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Хавронюк М.І. Коментар до Кримінального кодексу України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://radnuk.info/komentar/kruminal/osobluva/305-rozd19/4733--403--.html
Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України : Закон України від 24 березня 1999 р. № 548‑XIV [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/548-14
Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України : Закон України від 24 березня 1999 р. № 551‑XIV [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/551-14
Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію : Закон України від 21 жовтня 1993 р. № 3543-XII [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/3543-12
Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления // Избранные труды / составление, вступительная статья докт. юрид. наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой. СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. 898 с. С. 192.