РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКОВОЇ ДОКТРИНИ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ

Автор(и)

  • Г. М. Собко
  • Т. П. Мох

DOI:

https://doi.org/10.32782/klj/2022.4.26

Ключові слова:

право, форма права, доктрина, романо-германська правова сім’я, правотворчість, закон

Анотація

Стаття присвячена дослідженню діяльності органів кримінальної юстиції щодо розуміння доктринальної та правозастосовної практиці. Аналізується поняття доктрина в широкому та галузевому сприйняті дійсності, розглядається відмінність понять «право» та «форма права». Наводиться аналіз ґенези розуміння доктринальних понять починаючи з Августина та Фомі Аквінського до робіт римських юристів та практиків, а також англійських вчених. Крім аналізу історичного виникнення доктрини в статті аналізується ступінь впливу правових доктрин на законодавця та правотворчий процес, так само як і форми їх прояву в різних державах, далеко не завжди однакові, тож стаття розкриває особливості доктринальної думки Франції, Німеччини, Італії, Англії та США. Більшість країн використовують доктрину як основу судового рішення передбачає відсутність при розгляді справи судової прецеденту, необхідної норми статутного права чи звичаю. Тому при розгляді спірних питань сторони, які беруть участь у судовому процесі, зверталися до відомих юристів з проханням викласти свою думку щодо тих чи інших проблем застосування права. Проаналізовані особливості доктринального ставлення англосаксонської системі права та романо-германської системи права. Розглянуто як впливає трансформація поглядів на доктринальні погляди державі. Надалі проаналізовано Україну як незалежну країну, яка належить романо-германської системі права. Як наслідок різного трактування навіть однойменних правових інститутів, відторгнення практикою моделей, розроблених вітчизняним законодавцем на основі зарубіжного досвіду. Роль правової доктрини як джерела права виявляється в тому, що вона створює поняття та конструкції, якими користуються як правотворчі, так і правозастосовні органи. Міжнародний досвід свідчить, що одним із основних суб’єктів нормотворчої діяльності в розвинутих демократичних країнах є міністерство юстиції.

Посилання

Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

Підготовка законів та управління нормотворчістю в країнах центральної та східної Європи. Київ : УАДУ. 1998. 299с.

Президента України «Про поліпшення організації законопроектної діяльності» Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 374/2012 (374/2012) від 01.06.2012. URL: https://zakon.rada.govф.ua/laws/show/1348/2003#Text

Кабінет Міністрів України Постанова від 12 квітня 2006 р. № 504 {Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 997 (997-2018-п) від 28.11.2018} URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504-2006-%D0%BF#Text

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами {Конвенцію ратифіковано із заявами Законом № 2319-IX від 20.06.2022} URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001-11#Text

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-07

Як цитувати

Собко, Г. М., & Мох, Т. П. (2023). РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКОВОЇ ДОКТРИНИ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ. Київський часопис права, (4), 171-177. https://doi.org/10.32782/klj/2022.4.26

Номер

Розділ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО, КРИМІНОЛОГІЯ