ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ПІД ЧАС МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Анотація

У статті проаналізовано зарубіжний досвід регулювання проведення процесуальних дій у міжнародному співробітництві у кримінальних провадженнях на тлі зростання транснаціональної злочинності та цифровізації кримінального процесу. Визначено, що ефективне міжнародне співробітництво значною мірою залежить від поєднання договірних механізмів, належної інституційної координації та дотримання процесуальних гарантій, зокрема судового контролю. Проаналізовано досвід Європейського Союзу, Німеччини, Франції, США та Великої Британії, що дозволяє оцінити ефективність організації міжнародної правової допомоги та доступу до цифрових доказів у різних правових системах. Встановлено, що сучасне регулювання міжнародного співробітництва включає поєднання класичних процедур взаємної правової допомоги та новітніх цифрових інструментів обміну доказами. Зокрема, у межах ЄС ключову роль відіграють Європейський ордер на розслідування, Євроюст та Європол, що забезпечують координацію багатосторонніх розслідувань і скорочення строків отримання доказів. Водночас обмеження доступу до цифрових даних, вимоги захисту персональних даних та принцип пропорційності втручання у приватне життя створюють колізії, які потребують адаптації національного законодавства. Досвід США та Великої Британії демонструє поєднання договірної основи міжнародної правової допомоги з централізованою координацією, обов’язковим судовим контролем та захистом прав людини, водночас виникають виклики щодо доступу до цифрових доказів у транснаціональному вимірі. Узагальнення зарубіжних підходів свідчить про необхідність технологічної модернізації, розвитку інституційної спеціалізації та оптимізації процедур санкціонування процесуальних дій в Україні без зниження рівня судового контролю. Отримані результати формують наукове та практичне підґрунтя для удосконалення кримінального процесуального законодавства України, зокрема впровадження цифрових систем обміну доказами, посилення ролі компетентних органів у транснаціональних розслідуваннях та забезпечення належного балансу між ефективністю розслідування та захистом прав людини.