ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «ПОСТІЙНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО НЕРЕЗИДЕНТА» У ПОДАТКОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/klj/2025.3.30Ключові слова:
правове регулювання, податкове законодавство, Податковий кодекс України, оподаткування, нерезидент, постійне представництво нерезидента, постійне місце діяльності нерезидента, уникнення подвійного оподаткуванняАнотація
У статті обґрунтовано деякі проблеми визначення у законодавстві України змісту поняття «постійне представництво нерезидента». З’ясовано некоректність використання цього поняття у Податковому кодексі України та у двосторонніх міжнародних конвенціях (угодах) України з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування.Проаналізовано зміст статті 5 Модельної (Типової) конвенції про уникнення оподаткування доходів і капіталу Організації з економічного співробітництва та розвитку. Встановлено, що термін «постійне представництво» у цій Конвенції найбільше корелюється з окремим випадком оподатковуваного постійного місця діяльності нерезидента, яке утворює агент (представник), що діє в інтересах такого нерезидента.Автор акцентує увагу на вживанні більш точних термінів на позначення цього поняття у законодавстві держав Європейського Союзу. Зроблено висновок, що термінологічні проблеми, які виникли під впливом радянської (російської) традиції, пов’язані із використанням більш ранніх понять у регулюванні відповідних міжнародних податкових правовідносин.Наголошено, що терміном «постійне представництво» у податковому законодавстві України охоплено не увесь зміст відповідного поняття, а лише частину. А тому на сьогодні використання цього терміну є не лише невиправданим, а й недоречним, що ускладнює регулювання відповідних податкових правовідносин та спричиняє проблемам у правозастосуванні.У статті автором рекомендовано з метою більш точного визначення змісту аналізованого поняття та із урахуванням широкого застосування цифрових технологій у сфері оподаткування внести зміни до Податкового кодексу України. Запропоновано у ньому замість поняття «постійне представництво» вживати більш коректні термінологічні відповідники, наприклад «постійне місце діяльності».
Посилання
Skaar, Arvid Aage. Permanent establishment: erosion of a tax treaty principle, 2nd Edition, The Netherlands: Wolters Kluwer, 2020, 927 p.
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року№ 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text (дата звернення: 20.09.2025).
OECD (2019), Model Tax Convention on Income and on Capital 2017 (Full Version), OECD Publishing. http://dx.doi.org/10.1787/g2g972ee-en URL: https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2019/04/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-2017-full-version_g1g972ee/g2g972ee-en.pdf (дата звернення: 22.09.2025).
Ash, Elliott and Marian, Omri. The Making of International Tax Law: Empirical Evidence from Tax Treaties Text. Florida Tax Review, Volume 24, 2020, Number 1, 151 – 190 p.
Avi-Yonah, Reuven S., «Does Customary International Tax Law Exist?» (2019). Law & Economics Working Papers. 161. URL: https://repository.law.umich.edu/law_econ_current/161
Pleijsier, Arthur. The Agency Permanent Establishment. Maastricht, 2000, 284 p.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року№ 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 24.09.2025).
David Feuerstein. The agency permanent establishment. // Series on International Tax Law: Permanent Establishments in International and EU Tax Law. 1. Auflage. Wien: Linde Verlag, 2011, 380 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.





