ОКРЕМІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ В АСПЕКТІ РІЗНОМАНІТНОСТІ ЕКОСИСТЕМ

Анотація

Стаття присвячена визначенню сучасних особливостей нормативно-правового формування правових режимів використання та охорони водних ресурсів в аспекті різноманітності екосистем. Пропонується авторський підхід до диференціації правових режимів природних ресурсів на три рівні за якої перший рівень умовно називається «еколого-правовим» (природоресурсним, інтегративним) у вузькому розумінні, оскільки визначає основоположні еколого-правові засади регулювання відносин у сфері використання та охорони природних ресурсів. Встановлюється, що для другого рівня правового регулювання характерне спеціальне упорядкування відносин щодо використання та охорони природних ресурсів положеннями спеціального законодавства, зокрема Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Кодексу України про надра та ін. Своєю чергою на третьому рівні відбувається «інтегроване» регулювання відносин щодо використання та охорони саме водних ресурсів як елементу природних екосистем. Виокремлення цього рівня власне відносно водних ресурсів пов’язується з їх інтегрованим у юридичному сенсі значенням відносно інших природних ресурсів, що отримує відображення у відповідних положеннях спеціального законодавства. При цьому формується висновок, що на рівні «об’єктових» правових режимів правове регулювання використання водних ресурсів зіштовхується з певними особливостями до яких слід віднести, зокрема значною мірою «землецентристський» підхід до упорядкування відносин щодо використання водних об’єктів та пріоритетністю правового режиму лісів над іншими природними ресурсами, що певним чином наділяє правовий режим використання та охорони водних об’єктів інтегрованим і акцесорним значенням, тобто з одного боку робить його елементом правового режиму земель або ж лісів, а з іншого – сприяє екстраполяції на водні об’єкти правового режиму відповідних ресурсів. І лише правовий режим підземних вод у зв’язку з лояльним ставленням до них з боку законодавства про надра наділяє їх певною автономністю.