МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРАКТИК УКРАЇНИ ТА ЄС

Анотація

У сучасних умовах гібридної війни проти України інформаційний фронт має не менше значення, ніж бойові дії. Загарбники системно використовують методи інформаційної війни, спрямовані на дестабілізацію українського суспільства, підрив довіри до державних інституцій, поширення паніки та послаблення міжнародної підтримки України. Дезінформація, як одна з форм інформаційної агресії, використовується через підконтрольні медіа, соціальні мережі, бот-мережі та анонімні платформи, що значно ускладнює її виявлення та нейтралізацію.Воєнний стан, запроваджений відповідно до законодавства України, створює підґрунтя для тимчасового обмеження окремих прав і свобод, зокрема права на доступ до інформації та свободи вираження поглядів. Однак такі обмеження мають здійснюватися винятково в межах Конституції України та міжнародних зобов’язань України, з дотриманням принципів необхідності, пропорційності та легітимності.У зв’язку з цим постає нагальна потреба визначення чітких адміністративно-правових меж і засобів втручання держави у сферу інформації, що дозволяють ефективно протидіяти дезінформації без порушення демократичних стандартів. Застосування організаційно-правових інструментів у боротьбі з дезінформацією включає низку дій: від блокування інформаційних ресурсів і застосування санкцій до регулювання діяльності медіа та реагування на поширення фейкової інформації. Проте на практиці виникають численні виклики, зокрема відсутність уніфікованого визначення дезінформації, розмитість правових критеріїв для її виявлення, ризики зловживання повноваженнями органів виконавчої влади та порушення права на свободу слова. Це потребує детального правового аналізу та доктринального осмислення адміністративно-правового режиму інформаційної безпеки у воєнний період.Саме тому дослідження організаційно-правових інструментів протидії дезінформації в умовах воєнного стану є надзвичайно актуальним, оскільки дозволяє визначити межі допустимого державного втручання у сферу інформаційних прав, сформувати обґрунтовані підходи до правового регулювання інформаційної безпеки та запобігти порушенню основоположних прав людини навіть у кризовий період.