СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА СЛУЖБОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Анотація

У статті здійснено системну характеристику правового статусу Кабінету Міністрів України як суб’єкта службових правовідносин, що зумовлено його центральним місцем у механізмі виконавчої влади та визначальним впливом на реалізацію державної політики і забезпечення належного публічного адміністрування. Наголошено, що правовий статус Кабінету Міністрів України має складну, багаторівневу природу, формується поєднанням конституційних, законодавчих і підзаконних норм, а також характеризується внутрішньою узгодженістю та структурованістю. Уточнено, що відсутність у доктрині єдиного системного підходу до співвідношення цільового, структурно-організаційного та компетенційного блоків зумовлює потребу комплексного аналізу Кабінету Міністрів України саме як учасника службових правовідносин і як суб’єкта публічної адміністрації. Методологічною основою дослідження є системний і функціонально-структурний підходи до визначення змісту публічної адміністрації та статусу органів публічної влади. Визначено, що нормативно-правове оформлення правового статусу Кабінету Міністрів України відбувається через систему актів загального та спеціального характеру. До актів загального характеру віднесено норми, які встановлюють засади організації виконавчої влади та адміністративного судочинства, а також регламентують стандарти надання адміністративних послуг. Спеціальний нормативний масив становлять норми, що безпосередньо визначають правове становище Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, зокрема конституційні положення, законодавство про уряд і процедурні правила діяльності, закріплені регламентними актами. Зроблено висновок, що правовий статус Кабінету Міністрів України як суб’єкта службових правовідносин є системною єдністю цільового, структурно-організаційного та компетенційного блоків, нормативно закріплених і гарантованих державою. Узгодженість зазначених блоків безпосередньо визначає ефективність урядового управління, законність нормотворчої та організаційної діяльності, належну реалізацію повноважень у сфері державної служби, а також підзвітність і відкритість уряду. Системний підхід дозволяє цілісно оцінити місце Кабінету Міністрів України у механізмі публічної влади та визначити напрями вдосконалення нормативної регламентації його статусу з метою підвищення якості публічного адміністрування і забезпечення прав людини