ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «ПОСТІЙНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО НЕРЕЗИДЕНТА» У ПОДАТКОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Анотація

У статті обґрунтовано деякі проблеми визначення у законодавстві України змісту поняття «постійне представництво нерезидента». З’ясовано некоректність використання цього поняття у Податковому кодексі України та у двосторонніх міжнародних конвенціях (угодах) України з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування.Проаналізовано зміст статті 5 Модельної (Типової) конвенції про уникнення оподаткування доходів і капіталу Організації з економічного співробітництва та розвитку. Встановлено, що термін «постійне представництво» у цій Конвенції найбільше корелюється з окремим випадком оподатковуваного постійного місця діяльності нерезидента, яке утворює агент (представник), що діє в інтересах такого нерезидента.Автор акцентує увагу на вживанні більш точних термінів на позначення цього поняття у законодавстві держав Європейського Союзу. Зроблено висновок, що термінологічні проблеми, які виникли під впливом радянської (російської) традиції, пов’язані із використанням більш ранніх понять у регулюванні відповідних міжнародних податкових правовідносин.Наголошено, що терміном «постійне представництво» у податковому законодавстві України охоплено не увесь зміст відповідного поняття, а лише частину. А тому на сьогодні використання цього терміну є не лише невиправданим, а й недоречним, що ускладнює регулювання відповідних податкових правовідносин та спричиняє проблемам у правозастосуванні.У статті автором рекомендовано з метою більш точного визначення змісту аналізованого поняття та із урахуванням широкого застосування цифрових технологій у сфері оподаткування внести зміни до Податкового кодексу України. Запропоновано у ньому замість поняття «постійне представництво» вживати більш коректні термінологічні відповідники, наприклад «постійне місце діяльності».