ЩОДО ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ СТРОКУ ДІЗНАННЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми правової регламентації строку дізнання як спрощеної форми досудового розслідування кримінальних проступків у контексті забезпечення принципу правової визначеності. Виявлено невідповідність окремих норм кримінального процесуального закону загальним строкам дізнання, що проявляються в їх неузгодженості зі строками реалізації процесуальних повноважень прокурора на етапі закінчення дізнання. Звернуто увагу на те, що наявні положення чинного кримінального процесуального законодавства не містять чіткого механізму узгодження строків дізнання із строками, необхідними для прийняття рішень прокурором, що зумовлює неоднозначність правозастосування. Вказано, що така ситуація не сприяє забезпеченню процесуальної економії, швидкості досудового розслідування та ефективності кримінального провадження у справах про кримінальні проступки, що суперечить головному призначенню дізнання. Зазначено, що спеціальні норми не повинні суперечити загальним положенням кримінального процесуального закону та засадам кримінального провадження. Обґрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до кримінального процесуального закону щодо врегулювання вказівки, відповідно до якої строки виконання процесуальних повноважень прокурора не можуть виходити за межі граничних строків дізнання. Доведено, що підстава збільшення строку дізнання, коли підозрюваний не визнає вину, є абстрактною, яка не має визначеного змісту і потребує законодавчої конкретизації. Встановлено, що для збільшення строку дізнання у разі невизнання вини підозрюваним має тлумачитися з урахуванням його конкретної поведінки та власної позиції щодо пред’явленого обвинувачення. Констатовано, що підстава у вигляді «необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій» потребує чіткого визначення, оскільки за відсутності єдиного підходу виникають ризики формального обґрунтування продовження строку дізнання.