НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ

Анотація

В статті висвітлено нормативно-правове регулювання сфери залізничного транспорту України як багаторівневу систему, що поєднує конституційні засади, базові закони («Про транспорт», «Про залізничний транспорт», акти про публічні закупівлі, концесії та ДПП, ціноутворення і природні монополії), підзаконні акти КМУ та центрального органу виконавчої влади, а також технічні регламенти й стандарти безпеки та інтероперабельності. Показано, що правове поле визначає ролі держави: формування політики і нагляд; управління інфраструктурою та рухомим складом (АТ «Укрзалізниця» у перехідній моделі); регулювання доступу до інфраструктури, ліцензування, тарифи та компенсацію PSO для соціально значущих пасажирських перевезень; конкуренцію й державну допомогу (антиконкурентні практики, нейтральність до форм власності). Окремий блок становлять правила безпеки руху (СУБ, розслідування подій, сертифікація персоналу й рухомого складу), екологічні вимоги та «зелені» закупівлі.У контексті євроінтеграції проаналізовано імплементацію елементів залізничного acquis ЄС (четвертий пакет): доступ третьих осіб, недискримінаційні збори за інфраструктуру, TSI/ETCS, управління ризиками й прозорість даних; вказано на потребу інституційного відокремлення функцій оператора й регулятора та посилення незалежного контролю за доступом. В умовах воєнного стану окреслено спеціальні режими: пріоритетні перевезення, тимчасові тарифні та процедурні спрощення, охорона критичної інфраструктури, транскордонна взаємодія та логістичні коридори до TEN-T, а також цифровізація дозволів і диспетчеризації для забезпечення безперервності послуг. Виокремлено ключові прогалини: фрагментація повноважень, часткова застарілість підзаконної бази, недостатня прозорість методик тарифоутворення, слабкі механізми компенсацій PSO, обмеженість незалежного вирішення спорів щодо доступу та якості послуг. Запропоновано напрями вдосконалення: кодифікація підзаконних правил у єдиний регламент доступу, запровадження стандартних PSO-контрактів, оновлення методики інфраструктурних зборів, розвиток національного регулятора з чітким мандатом, розширення відкритих даних та комплаєнсу.Зроблено висновок, що узгоджена, сучасна та євроінтегрована нормативна рамка є критичною для безпеки руху, конкурентності ринку, інвестиційної привабливості та повоєнного відновлення галузі.