ПРОБЛЕМАТИКА ЗАКОНОДАВЧОГО ОФОРМЛЕННЯ ТА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТА «НАНОТЕХНОЛОГІЯ» В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу законодавчого оформлення і концептуалізації об’єкта «нанотехнологія» в Україні.Встановлено, що перша широка дискусія, присвячена обговоренню нанотехнологій, відбулася в 2000 році в Національному науковому фонді США, в ході якої було зроблено висновок про їх міждисциплінарний характер і визнано стратегічно важливим ресурсом розвитку держави. Наведено дефініцію терміну «нанотехнологія». Зазначено, що метричною основою цієї категорії є одиниця величини «нанометр» і розкрито значення нанорозмірних параметрів.Констатовано, що розвиток нанотехнологій поставив перед правовою системою необхідність відійти від класичного сприйняття правових об’єктів.Наголошено на унікальності феномену «нанотехнологія», досліджено його аксіологію та акцентовано на масштабах ризиків його використання, що підкреслює антиномічність його потенціалу.Зазначено, що правове регулювання нанотехнологій в Україні, як і у всьому світі, залишається незначним та обмеженим. Проведено теоретико – правовий аналіз нормативної бази регулювання нанотехнологій в Україні.Проаналізовано Концепцію Державної цільової науково-технічної програми «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010-2014 роки від 02.04.2009 року. Зазначено, що цей документ містить досить важливі, концептуально виважені і змістовні положення, перераховано їх та оцінено концептуальне значення нормативного акту.Досліджено зміст Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року, прийнятої 10 липня 2019 року. Встановлено, що загальна мета Стратегії полягає у розбудові національної інноваційної екосистеми з метою забезпечення швидкого та якісного перетворення наукових ідей, досліджень і технологічних розробок у реально реалізовані продукти і послуги.Приділено увагу опрацюванню Стратегії цифрового розвитку інноваційної діяльності України (WINWIN) на період до 2030 року, схвалена 31 грудня 2024 року, що супроводжується Операційним планом заходів з її реалізації у 2025-2027 роках. Наголошено, що з позиції останніх законодавчих змін, цей документ є найактуальнішим. Проведено ґрунтовний аналіз нормативного акту, визначено його сильні сторони та недоліки. Окремо відзначено Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» як нормативно-правовий акт, який виконує незначну роль опосередкованого регулятора правовідносин, теоретично релевантних для нанотехнологій.Встановлено, що ефективне законодавче оформлення об’єкту «нанотехнологія» потребує комплексного підходу, реалізацію якого доцільно конкретизувати у семи ключових напрямках, зміст кожного з яких розкрито.Зроблено висновок, що на рівні національного законодавства України нанотехнології не стали пріоритетним напрямом для нормативного оформлення, але і не залишаються цілком поза увагою законодавця. Наголошено, що концептуалізація об’єкта «нанотехнологія» у правовому полі фактично відсутня, що ніяк не корелюється з сучасними викликами.Зазначено, що подальше оформлення та побудова нанотехнологічного законодавства має передбачати розроблення цілісної концепції правового регулювання цього об’єкта, з обов’язковим врахуванням його міждисциплінарного характеру, інноваційного потенціалу, можливих ризиків та загальних особливостей юридичної природи.