ПЕРЕДУМОВИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЦИДНУ ПОЛІТИКУ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ В ХОДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

У даній науковій статті проаналізовано ключові передумови та багатоаспектні складнощі, що виникають у процесі притягнення до юридичної відповідальності за екоцидну політику росії, яку вона проводить проти України. Виконано комплексний аналіз цілеспрямованої діяльності, що призводить до глобального масового знищення довкілля, включаючи зараження водних ресурсів, атмосферного повітря, а також використання природних об’єктів як зброї, що кваліфікується як тактика «випаленої землі» та свідоме вчинення злочинів проти природи. Визначено, що ця політика грубо порушує низку конституційних прав громадян України, зокрема право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право власності, доступ до питної води та продовольчу безпеку. Здійснено розгляд передумов юридичної відповідальності за екоцид, які охоплюють як міжнародно- правові, так і національні механізми. Встановлено, що дії росії підпадають під положення міжнародних конвенцій, що регулюють правила ведення збройних конфліктів та охорону довкілля, а також відповідні статті національного кримінального законодавства. Проаналізовано численні прояви екоциду, що включають забруднення територій вибухонебезпечними предметами, хімічне забруднення ґрунтів та вод, значні ландшафтні пожежі, обстріли промислових об’єктів та об’єктів критичної інфраструктури, загрозу природоохоронним територіям та біорізноманіттю, а також радіаційну небезпеку від захоплених російськими окупаційними військами об’єктів атомної енергетики України. Визначено суттєвий негативний вплив на водні екосистеми, що проявляється у забрудненні морських та річкових басейнів та руйнуванні гідротехнічних споруд, що призводить до значних техногенних катастроф, окреслено також проблеми, пов’язані з незаконною експлуатацією природних ресурсів та накопиченням відходів від руйнування інфраструктури України. Здійснено також дослідження питання доведення причинно-наслідкового зв’язку та оцінки розміру завданої екологічної шкоди, підкреслюючи його критичну важливість для притягнення до відповідальності. Визначено ключові складнощі, що перешкоджають ефективному притягненню до юридичної відповідальності за екоцид. До них віднесено труднощі у доведенні прямого причинно- наслідкового зв’язку, оцінці повного обсягу шкоди, особливо з урахуванням довгострокових наслідків, а також обмежений доступ до окупованих територій для збору доказової бази. Наголошено на викликах, пов’язаних з відсутністю універсального міжнародного визнання екоциду, як самостійного міжнародного злочину, імунітетом держави, труднощами у виконанні судових рішень, а також невідповідністю існуючих міжнародно-правових норм масштабам екологічних руйнувань, що спостерігаються в Україні.