КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ ТА УГОДИ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Анотація

Стаття присвячена ґрунтовному аналізу теоретико-правової природи колективного договору та колективної угоди як основних інструментів регулювання трудових відносин у системі соціального діалогу. Розкрито концептуальні засади колективно-договірного регулювання у сучасному правовому полі України, визначено ключові ознаки, функції та нормативне значення колективного договору і угоди у контексті реалізації трудових прав працівників та узгодження інтересів із роботодавцями. Обґрунтовано, що колективний договір є формою локального нормотворення, яка поєднує нормативні й договірні елементи, тоді як колективна угода має програмно-координаційний характер і формується на галузевому, територіальному або загальнодержавному рівні. Розглянуто доктринальні підходи до класифікації колективних договорів і угод як джерел трудового права, з урахуванням дуалізму їх юридичної природи. Досліджено суб’єктний склад сторін колективних договорів і угод, виокремлено особливості правосуб’єктності профспілкових та роботодавчих організацій, а також участі держави у тристоронніх переговорах відповідно до принципу трипартизму. Окрему увагу приділено новелам Закону України «Про колективні договори та угоди» № 2937-IX, що ще не набув чинності. Проаналізовано процедури ініціювання, укладення, перегляду та припинення колективних договорів і угод, включаючи особливості строку дії, механізми приєднання сторонніх суб’єктів та принцип пролонгації. З’ясовано правові наслідки укладення таких актів, їх трансформацію у локальні нормативні положення трудових договорів, а також умови поширення дії на працівників і роботодавців, які не брали участі в укладенні. Розкрито систему контролю та юридичної відповідальності сторін за невиконання зобов’язань, включаючи роль державних і спеціалізованих органів у забезпеченні ефективності соціального діалогу.